Сьогодні — 24 лютого. День, що чотири роки тому назавжди розділив наше життя на «до» та «після». Чотири роки, як ми навчилися бути дорослішими за свій вік, сильнішими за обставини та єдиними, як ніколи. Ми стали іншими. Ми стали міцнішими за сталь. Ми навчилися любити свою землю так, як ніхто інший.
У стінах Чагорського ліцею цей ранок розпочався з особливої тиші…
Загальношкільна хвилина мовчання. Ми схилили голови в глибокій пошані перед пам’яттю кожного воїна, кожного волонтера та кожного мирного українця, чиє життя забрала ця війна. Тиша, яка промовляє гучніше за тисячі слів. У цій тиші — імена рідних, які вже ніколи не заберуть дітей зі школи. У цій тиші — вдячність кожному воїну, який тримає над нами небо. Хвилина, що триває вічність.
Молитва за мир та перемогу. Спільними думками учні, педагоги Чагорського ліцею, вихователі Чагорського ЗДО звернулися до Бога та Всесвіту з одним проханням на всіх: захистити наших захисників, повернути полонених додому та подарувати Україні довгоочікуваний справедливий мир.
Акція «Світло пам’яті». На Алеї Слави учні поклали лампадки до фото загиблих жителів громади. Кожен вогник — це наша вдячність тим, завдяки кому ми можемо продовжувати навчатися, мріяти та жити під українським небом. На Алеї затріпотіли вогники лампадок. Маленькі руки обережно ставили їх, ніби передаючи тепло своєї душі тим, хто пішов у вічність. Кожна лампадка — це наше «дякуємо». «Світло завжди перемагає темряву, а життя — смерть».
Сьогодні ми не просто згадуємо — ми обіцяємо. Обіцяємо вчитися, зростати та бути гідними тих, хто віддав за нас найдорожче.Вічна пам’ять загиблим. Безмежна вдячність живим.
Дякуємо Збройним Силам України за можливість зустріти цей ранок.
Віримо. Тримаємося. Переможемо! Україна понад усе!
#Лютий_Спротиву2026#ОсвітаБуковини2026 #ВихованняБуковини2026
